Чи варто боятися візиту податкових органів?

Займаючись підприємницькою діяльністю всі ми отримуємо не лише прибуток та задоволення, а й головний біль та неприємності, якщо не слідувати «букві закону». Мається на увазі  податкові перевірки законності ведення Вашого бізнесу.Податкова перевірка підприємства – не найприємніша процедура. Однак, так чи інакше, під неї попадають  практично всі підприємці. Чи варто боятися візиту податкових органів? І що потрібно знати, щоб перевірка пройшла для вас успішно?

Головне, що потрібно зробити,  - це попередньо детально ознайомитися з законодавчими актами, які регулюють податкові перевірки. Первинну необхідну інформацію ви можете отримати  з  глави 8  Податкового кодексу України (далі  - ПКУ), яка  так і називається «ПЕРЕВІРКИ», де можна ознайомитись з видами, порядком, умовами та особливостями проведення перевірок. Це допоможе вам вивчити послідовність самої процедури, її підстави, умови, знати обов’язки перевіряючих  і свої права.

Що ж робити, якщо ваше підприємство потрапило в список тих, хто чекає візиту з податкової?

На підготовчому етапі, не зайвим буде провести нараду із співробітниками, які будуть супроводжувати перевіряючих і постійно з ними взаємодіяти. Результатом такої наради може стати план і стратегія поведінки при спілкуванні з перевіряючими, щоб кожен знав, що йому слід робити в тій чи іншій ситуації.

Під час перевірки на підприємстві доцільно встановити таке правило,: жодних документів, жодних розмов між собою та з перевіряючими. Це цілком виправдана поведінка, адже дуже часто інформація, одержана в такий спосіб, стає підставою для застосування відповідних санкцій на підприємстві.

Найголовніше правило: спілкування із ревізорами на підприємстві має відбуватися лише через особу, уповноважену на це керівництвом. Жоден з інших працівників не зобов’язаний інформувати інспектора про діяльність підприємства чи про свою роботу на ньому.
При цьому жодних санкцій для неуповноваженої особи, яка відмовилася надавати пояснення перевіряючим, не передбачено. Єдиний виняток – дії правоохоронних органів, які розслідують кримінальну справу. Але навіть у цьому випадку діє пряма норма статті 63 Конституції України про те, що людина має право відмовитися від надання свідчень проти себе та своїх родичів. Посиланням на цю статтю доцільно оперувати й керівнику підприємства.

Підготувати слід не тільки людей. Але і, звичайно ж, документацію, яка буде перевірятися. Вона повинна бути в наявності, зберігатися у відповідних папках і т.д. Якщо вона ведеться в електронному вигляді, її варто роздрукувати.

Окрему увагу варто приділити місцю проведення перевірки. Найкраще забезпечити ревізора окремим кабінетом, столом із мінімум зручностей. Жодних обідів, фуршетів чи інших виявів особливої уваги влаштовувати не доцільно. Панібратство з податковим інспектором не призведе ні до чого хорошого. Чим  більше дискомфорту відчуватиме перевіряючий, тим швидше захоче завершити перевірку.  Експерти вважають, що з першого дня перевірки необхідно тримати дистанцію з перевіряючими, даючи зрозуміти, що ваша компанія має серйозні наміри, і вона завжди готова до ділового діалогу з податковою службою.

І ось перевіряючі на вашому порозі з виїзною перевіркою.

Податківці не мають права розпочинати перевірку до моменту вручення платнику податків особисто направлення на перевірку. В направленні повинно бути зазначено: дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Якщо в направленні на перевірку зазначено вид перевірки – „планова”, то Вас повинні були письмово повідомити про перевірку за десять днів до її початку. В разі неотримання письмового повідомлення, у Вас є законні підстави для недопущення працівників податкової служби до проведення перевірки.

Вимагайте від кожного податківця з групи представити Вам його власне (особисте) службове посвідчення. Ви маєте право на ознайомлення зі службовим посвідченням, оскільки саме цей документ підтверджує, що перед Вами  посадова особа податкового органу.

Чинне законодавство зобов'язує представників  контролюючих органів ставити свої підписи в журналі реєстрації. Пункт 7 Указу Президента «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» визначає: «Відмова представника контролюючого органу від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки».

Журнал реєстрації перевірок надає нам такі переваги:

- Представники  контролюючих органів зобов'язані ставити в цьому журналі свої підписи, а це означає, що вони змушені будуть одразу повідомити мету перевірки, вказати назву органу, який вони представляють, свої посади і прізвища, а також зазначити номер свого службового посвідчення та реквізити документа, на підставі якого здійснюється перевірка;.

- Вказавши мету перевірки, контролери не зможуть виходити за її рамки  під час її проведення. Ви маєте право відмовити перевіряючому в наданні тих чи інших відомостей, якщо їх отримання не передбачене метою перевірки;

- Запис у журналі стане доказом проведення на вашому підприємстві планової перевірки та позбавить відповідний орган можливості її проведення вдруге за рік;.

- Відмова від заповнення журналу реєстрації перевірок надає Вам право відмовити представнику в допущенні його до проведення перевірки.

Зверніть увагу! Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок, якщо такі перевірки не пов’язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (ст.78 ПКУ).

У процесі проведення перевірки як платники податків, так і органи ДПС наділені відповідними правами.

При проведенні перевірки платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів ДПС у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 ПКУ).

 Перелік і види документів, які повинні бути надані органам державної податкової служби, обмежений їх причинно-наслідковим зв'язком з предметом перевірки. Це означає, що платник податків зобов'язаний надавати не всі документи, які стосуються його діяльності, та ще і за період, що забажають податківці, а лише ті, які мають безпосереднє відношення до предмета перевірки.

Забороняється  під час перевірки  вилучення оригіналів первинних бухгалтерських документів, за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законодавством (п. 85.5 ст. 85 ПКУ).

Перелік документів, які можуть бути надані, залежить також і від виду перевірки - вона може бути камеральна, документальна чи фактична.

Не потрібно передавати всі документи, які необхідні перевіряючим, на перше усне прохання. Надавати їх краще частинами, окремими папками (наприклад, з ПДВ за півріччя, з податку на прибуток за рік тощо). Так можна  мінімізувати ризик зникнення оригіналів. Крім того, повідомте їм, що вся документація підприємства є конфіденційною інформацією. Адже п. 85. 3 ПКУ так і наказує: документи, що містять комерційну таємницю або конфіденційну, передають для огляду, вивчення і повернення за актом у довільній формі, який підписує посадова (службова) особа органу ДПС і платник податків (його представник). А до конфіденційних підприємство має право віднести практично будь-які документи  (при цьому Ви можете надати їм копію положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, яке діє на Вашому підприємстві).

Крім того, режим доступу до них воно встановлює самостійно (ч. 2 ст. 21 Закону України "Про інформацію" від 02. 10. 92 р. № 2657-ХІІ). Словом, якщо закон дає такий шанс, то чому б ним не скористатися.
   
Запропонуйте перевіряючим скласти такий запит на місці (обов'язково з їхніми підписами, датою та вичерпним переліком паперів).  По-перше, це змусить їх обмежити свої «апетити» (звертатися з конкретними запитаннями набагато важче, ніж просто сказати: «Надайте мені всі Ваші документи»). По-друге, Вам легше буде визначитися з тим, що можна і не надавати контролерам. По-третє, простіше буде доводити неправомірність дій перевіряючих, оскільки Ви матимете письмовий доказ.  а ще й довести, які саме папери дивився інспектор і чи мав він доволі інформації, щоб донарахувати податкові зобов'язання, застосувати штрафні санкції тощо.

Для великих платників податків у Податковому кодексі встановлено додаткову норму щодо надання документів.

Так, великі платники податків зобов'язані також надати в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (якщо такі документи створюються ним в електронній формі), не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

Згідно зі ст. 83 ПКУ для посадових осіб органів ДПС під час проведення перевірок підставами для висновків є:

  • документи, визначені цим ПКУ;
  • податкова інформація;
  • експертні висновки;
  • судові рішення;
  • інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим ПКУ або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи ДПС.

На сьогодні Податковим кодексом чітко встановлено перелік документів, необхідних для ведення обліку в цілях оподаткування.

Як бачимо з цього переліку, не може бути підставою для формування висновків  дані та облікова інформація, що знаходиться в базах 1С: Бухгалтерія , програми для автоматизації бухгалтерського і податкового обліку. Тому перевіряючі не мають права доступу до цієї інформації. При необхідності можливо роздрукувати необхідні документи, що створені і знаходяться в електронному вигляді. Інформаційні бази в комп’ютерах повинні бути захищені паролем або зашифровані.

Якщо під час  проведення  перевірок посадові особи виявили порушення податкового та іншого законодавства, що знаходиться у  їх компетенції, у них виникає право вимагати  копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов’язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.  

Однак нехай вони самі скажуть конкретно, які документи та за який період їм необхідні. До речі, надані копії документів обов’язково повинні бути засвідчені підписом платника податків та скріплені печаткою. Якщо ж платник податків відмовляється надати копії документів, то податківці мають право скласти акт довільної форми про відмову, в якому зазначається перелік документів в надані копій яких відмовлено.

Податковим кодексом забезпечено також реалізацію прав платника податків на повне та всебічне врахування посадовими особами органу ДПС документів, наданих при проведенні перевірки, в результатах такої перевірки.

У випадку, коли посадова особа контролюючого органу, що здійснює перевірку, відмовляється взяти до уваги ті чи інші документи первинного обліку, а платник податків вважає, що вони є підтвердженням визначення ним податкового зобов’язання, то встановлюється процедура, за якою платник податків може переслати первинні документи листом з повідомленням про вручення з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки. В такому випадку посадова особа зобов’язана розглянути питання по суті.

Платники податків можуть надати відповідні підтверджувальні документи після закінчення перевірки до ухвалення рішення контролюючим органом. У такому випадку надані документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду питання про ухвалення рішення.

Якщо в акті перевірки відображені факти порушення податкового обліку, пов’язаного із відсутністю певних документів, то платник податків має право протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки надати такі документи.

Головна помилка багатьох платників податків - вони не готові документувати будь-які дії представників ДПС. Ідеться насамперед про фіксування часу їхньої роботи на підприємстві, кількості днів, реально проведених над аналізом документів. Реєстрацію часу приходу-відходу інспектора можна використати в суді як доказ, що він приділив замало уваги вивченню звітності, не міг здобути інформації, відображеної в акті перевірки  тощо.

За результатами перевірки (крім камеральної) може бути складений акт (якщо виявлені порушення) або довідка (якщо порушення відсутн), хоча все податкове законодавство складене з метою уникнення цього варіанту. Отже, акт перевірки  у двох примірниках, в якому повинні зазначатися лише достовірні та безспірно, задокументовані факти, а не припущення  або опосередковані висновки, повинен бути складений і зареєстрований в ДПС протягом 5 робочих днів після закінчення передбаченого для перевірки строку. Як бачимо, строк складання акта перевірки не зараховується в строк проведення перевірки.

Після реєстрації акта перевірки в ДПС, акт надається вам, як платнику податків, для підписання. Дуже важливо власноруч вказати дату отримання акта (довідки) при підписанні обох примірників. Інакше податківці матимуть змогу стверджувати, що акт (довідку) платник отримав одразу в день складання.

Є непоодинокі випадки, коли за  результатами перевірки контролюючий орган недонарахував платнику податків податкові зобов’язання чи штрафні санкції. Це не є безумовною підставою для уникнення негативних наслідків у майбутньому. Так, висновки акта перевірки щодо встановлення порушень з боку платника податків можуть бути використані в межах перевірок його контрагентів. Більше того, положення таких актів можуть стати джерелом інформації в рамках кримінального процесу із притягнення посадових осіб платника податків до відповідальності.

Крім того, висновки актів перевірки, за якими не виносились податкові повідомлення-рішення, безпосередньо впливають на статус платника податку. Тобто, платника  податків буде віднесено до категорії уваги 3 - "Платники податків високого ризику", що оцінюються негативно в частині податкової поведінки. Фактично після встановлення такого негативного статусу для особи, за перевіркою діяльності якої складено акт без винесення будь-якого рішення, можна із впевненістю сказати, що посилена увага контролюючих органів до такої особи гарантована.

У будь-якому випадку керівники, посадові особи юросіб та фізособи — платники податків відповідно до абз. 2 п. 81.3 ПКУ  зобов’язані підписати акт (довідку) та, вбачаючи в акті перевірки неправомірні висновки,  мають право надати заперечення на такий акт, як це передбачено ст. 81 і 86 Податкового кодексу України.  Коли платник не поділяє висновки акту перевірки, його потрібно підписати із зауваженнями, які можна надати або разом з підписаним примірником акту, або окремо.

Це означає, що поряд із своїм автографом на акті (довідці) перевірки представнику платника потрібно власноруч написати текст приблизно такого змісту: «Із зауваженнями. Письмові заперечення будуть надані у строки, встановлені законодавством».

Проте, враховуючи практичний досвід, очікувати внесення до акта перевірки яких-небудь змін на підставі таких заперечень марно. Податкові органи завжди Заперечення розглядають формально і слово в слово дублюють текст акту, відповіді на заперечення  завжди приймаються на користь податкових органів. Потрібно пам’ятати, що посадові особи, які проводили перевірку, а також керівник даного органу ДПС, не визнають помилки, які були допущені ними в процесі організації та проведення перевірки.

Заперечення повинні потрапити до органу ДПС за основним місцем обліку платника податків протягом п’яти робочих днів із дня отримання акта (довідки). Такі заперечення є невід’ємною частиною акта (довідки).

Форми по написанню заперечень законодавством не встановлено, а отже, писати слід в довільній формі. Проте, слід пам’ятати про вимоги, встановлені Законом України «Про звернення громадян». У випадку, якщо суб’єкт господарювання прийняв рішення про участь у розгляді податковою заперечення, обов’язково слід прописати це у самому запереченні. По-четверте, розгляд заперечення має відбутися протягом 5 робочих днів з дня його отримання. І останнє, в запереченні повинні бути вказані альтернативні, принципово нові аргументи, які не були надані під час перевірки.

Як вказано вище,  платник податку має право взяти участь у розгляді заперечень на акт та при прийнятті за актом податкового повідомлення-рішення і це дуже важливо. Для захисту необхідно використовувати всі засоби та шанси. Практика підтверджує дієвість  особистої участі в розгляді заперечень, тому що  при особистому знайомстві  сила вашого переконання має сенс. Податковий орган зобов'язаний повідомити про місце і час розгляду заперечень, про що платнику завчасно надсилається повідомлення, не пізніше ніж за 2 робочих дні до дня розгляду заперечень.

Таким чином, подання заперечень на акт перевірки – важливий процесуальний крок, адже це додаткова можливість подати пояснення та докази законності своєї позиції, які з певних причини могли бути не враховані під час перевірки.

Слід мати на увазі, що заперечення до акта перевірки можуть спричинити ще одну перевірку. Зокрема, коли платник у них посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, а їхній розгляд неможливий без проведення останньої. Це буде підставою для документальної позапланової перевірки (п. 78.1.5 ПКУ), але виключно з питань, що стали предметом оскарження.

І все ж, за результатами акту перевірки, та враховуючи висновки по розгляду заперечень, керівник податкового органу приймає податкове повідомлення-рішення у встановлені законодавством терміни. Які ваші наступні дії?

Сьогодні досить поширеною є практика невірного застосування норм податкового законодавства  податковими органами, і як наслідок — прийняття ними неправомірних податкових повідомлень-рішень. При цьому  податковий орган свідомо невірно трактує норми права з метою досягнення фіскальних цілей та наповнення бюджету.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів встановлено ст.56  ПКУ, де прописана  дворівневу процедура оскарження. (замість існуючої, до 2011 року, трирівневої). Так податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Адміністративне оскарження рішень, що приймаються за результатами податкової перевірки, є найбільш поширеним, що зумовлено оперативністю розгляду та відносною простотою оформлення скарг. Проте  при адміністративному оскарженні потрібно бути дуже уважним як щодо змісту і форми скарги, так і щодо процедури її подання. Особливо це стосується строків - у випадку їх затримки скарга може бути залишена без розгляду. Готуючи скаргу на рішення органів ДПС, необхідно детально досліджувати всі письмові документи, що надаються податківцями (акти, рішення, повідомлення) на предмет їх відповідності вимогам законодавства. Це може стосуватися форми (вимоги до якої містяться у законодавстві), змісту (правильність викладення фактів, правильність посилань на нормативно-правові акти тощо), правильності строків оформлення того чи іншого документа тощо. За умови ретельної підготовки скарги, шанси на успіх досить високі.

Крім того, такий спосіб дозволяє затягнути процес і тому є цікавим перш за все для платників податків, які у реаліях сьогоднішньої судової практики мають невеликі шанси на виграш справи, а тому хочуть максимально відтягнути у часі момент вступу у законну силу прийнятого не на їхню користь судового рішення та мати достатньо часу на підготовку обгрунтованого позову.

За загальним правилом, установленим пунктом 56.3 статті 56 ПКУ, скарга має бути подана протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення – рішення або іншого рішення, що оскаржується. (Зверніть увагу: відлік терміну подання скарги розпочинається з дня, наступного за днем отримання рішення, яке оскаржується). Інший строк – 30 календарних днів установлено для оскарження податкових зобов’язань, самостійно визначених контролюючим органом з причин, не пов’язаних із порушенням податкового законодавства.

Скарга, подана з порушенням вищенаведених строків, не підлягає розгляду органами державної податкової служби.

Орган державної податкової служби зобов'язаний розглянути скаргу, прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, наступних за днем отримання скарги платника податків.  Строк розгляду скарги платника податків може бути продовжено за рішенням керівника органу державної податкової служби, але не більш ніж 60 календарних днів, із письмовим повідомленням про це платника податків до закінчення 20-денного строку розгляду скарги.

Важливою новиною ПКУ є покладення на органи державної податкової служби обов’язку доведення правомірності будь-якого нарахування, здійсненого органом державної податкової служби або будь-якого іншого рішення органу державної податкової служби (раніше обов’язок доведення помилковості здійсненого нарахування чи рішення покладався на платника податків). Однак ця норма видається досить декларативною, оскільки без активної участі платника податків у доведенні неправомірності здійсненого нарахування чи іншого рішення шансів на прийняття рішення на його користь буде досить мало.

Відповідно до п.56.18 ПКУ, передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Із змісту ст.102 ПКУ випливає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Слід зауважити, що відповідно до п.56.19 ПКУ, у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення протягом місяця.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

При судовому оскарженні завжди треба приймати до уваги те, що у разі,  коли норми  Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом. Це правило не поширюється на випадки, коли таке обвинувачення базується не тільки на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження.

Викладені вище права, надані суб'єктам господарювання законами України, можна використати для захисту їхніх інтересів. Не треба боятися відстоювати свої законні інтереси, не треба йти на повідку в людей, що мають «фіскальні схильності», не треба намагатися з ними домовитися та не має сенсу погоджуватися із протизаконними вимогами співробітників податкових органів, як в тім і інших державних службовців.

Звісно, вказані поради слід використовувати лише тим суб’єктам гос­подарювання, які впевнені, що ведуть податковий облік без порушень, в іншому випадку відповідальності не уникнути.

Консультанти ТОВ «Бухгалтерські ініціативи» мають значний сукупний досвід у сфері податкового аудиту та надають послуги клієнтам з супровадження податкових перевірок та правової експертизи дій та рішень податкових органів.

Телефонуйте: (044) 209-40-28

 

Полівода І.С. 07.08.2013р.